дискусія військових і виробників на LB.Talks


Фото: Зоряна Стельмах

Андрій Лебеденко, Юрій Мироненко, Владислав Бельбас, Віталій Покровський і Павло Єлізаров (праворуч)

Як з’явилася приватна ППО

Андрій Лебеденко визнає, що саме словосполучення звучить як парадокс: 95% людей не можуть звести ці слова в одному реченні, адже протиповітряна оборона — прерогатива держави, і не лише в Україні. Але масове застосування дронів змінило правила.

«Ми з цим зіштовхнулися, коли побачили, як знищується цивільна інфраструктура. Тому ідея полягала в тому, щоб, по-перше, розвантажити систему оборони, яка вже була перенасичена і перевантажена, і відкрити можливості для приватного бізнесу створити собі системи, які можуть забезпечити їхню безпеку», — пояснив заступник Головнокомандувача ЗСУ (лютий 2024-вересень 2026).

Андрій Лебеденко, бригадний генерал Збройних сил України, заступник Головнокомандувача ЗСУ (лютий 2024 - вересень 2026)

Фото: Зоряна Стельмах

Андрій Лебеденко, бригадний генерал Збройних сил України, заступник Головнокомандувача ЗСУ (лютий 2024 – вересень 2026)

За його словами, за останній рік кількість суб’єктів приватної ППО перевищила сотню, а понад десять із них уже виконують функції із захисту своїх об’єктів. Це поняття він радить розуміти ширше, ніж турелі й перехоплювачі:

«Ти стаєш учасником ППО, отримуєш доступ до систем, які дають тобі ситуаційну обізнаність довкола твого об’єкта. Ти можеш організувати оповіщення, як зробили зараз АЗС, мережі магазинів. Це можливість встановлювати засоби РЕБ, включати їх, коли потрібно, скоординовано з Повітряними силами. І далі це йде в бік засобів ураження: перехоплювачі, розумні турелі зі штучним інтелектом. І це вже сьогодні працює. Тобто це вже не ідея, це вже працюючий механізм».

Юрій Мироненко, який писав постанову, називає її досить унікальним нормативним рішенням: вона прописана як інструкція з чіткими строками. Міноборони має 10 днів, щоб розглянути документи, далі ще 10 днів на розгляд у Повітряних сил.

Постанова, каже він, пройшла еволюцію. Спершу компанії реєструвалися, потім набули спроможностей і збили перший реактивний шахед туреллю. Далі дозволили використовувати кулемети, а нещодавно ухвалили треті зміни: тепер підприємства, які вже мають спроможності, можуть за гроші надавати послуги іншим.

Юрій Мироненко, полковник ЗСУ, ексзаступник міністра оборони, брав участь у розробці постанови щодо створення приватної ППО

Фото: Зоряна Стельмах

Юрій Мироненко, полковник ЗСУ, ексзаступник міністра оборони, брав участь у розробці постанови щодо створення приватної ППО

«Я вважаю, що це рішення — як колись створення тероборони, коли підприємець і громадянин має право себе захистити. Він може цим правом скористатися, може не скористатися. Якщо хтось зловживає, Міністерство оборони за один день може це рішення прибрати, але, наскільки я знаю, ще жодного рішення не було скасовано», — зазначає Мироненко.

Серед суб’єктів приватної ППО є й державні компанії, як от «Укрзалізниця», представник якої також був присутній у залі і долучився до обговорення.

«Колодязь у дев’ятиповерхівці»: аргументи скептиків

Павло Єлізаров на питання, яким компаніям варто заходити в приватне ППО, відповів: «Нікому не треба заходити». Він поважає зусилля авторів постанови, але вважає, що це було від безнадії:

«Приватне ППО — це, передусім, радарне поле. Радарне поле — дуже дорога річ. У мене є можливість купити „Раду“, наприклад. 42-га коштує 600 тис. доларів. Щоб закрити об’єкт, треба мінімум 3-4 поставити. Якщо ми говоримо про реактивні шахеди, вже потрібна 82-га „Рада“. Це вже 1,5 мільйона плюс. Є компанії заможні, вони можуть купити 2-3 такі радари. Але це абсолютно ніяк не вирішує проблему країни в цілому».

Павло ‘Лазар’ Єлізаров, засновник Lazar’s Group, заступник командувача Повітряних сил України (січень-липень 2026)є

Фото: Зоряна Стельмах

Павло ‘Лазар’ Єлізаров, засновник Lazar’s Group, заступник командувача Повітряних сил України (січень-липень 2026)є

Коли він був заступником командувача Повітряних сил, до нього, за його словами, приходили великі компанії, і він радив їм об’єднатися й скинутися на радари для рубежів оборони. Але бізнес боявся, що Генштаб ці радари просто перекине в інше місце.

«На момент, коли я прийшов на заступника командувача Повітряних сил, я зробив інвентаризацію, подивився на Західну Україну, Львівську область — нуль радарів було. Питання, чому? Львів — маленьке місто, немає грошей? Ні, просто віри немає. Вони кажуть, ми купимо радари, і їх звідси заберуть», — переповідає Єлізаров.

Він вважає, що приватна ППО існує більше для того, щоб люди заспокоїлися. Окремо він наголосив на безпеці: це робота з боєприпасами, і мало хто з бізнесменів готовий брати на себе відповідальність за можливу детонацію. А головне, на його думку, держава знову перекладає свою функцію на бізнес.

Свою позицію він пояснив метафорою:

«Ми купили собі квартири в дев’ятиповерхівці, радісно заїхали. І виявили, що в будинку немає води. І тут нам кажуть: “дивіться, ми вам зробимо закон і дозволимо кожному викопати колодязь у дворі вашого будинку”. І уявіть, дев’ятиповерхівка, всі копають собі колодязі. У когось немає можливості, він не копає. У когось є, він копає поглибше. Оце про приватну ППО, якщо коротко. Чи я проти того, щоб людина могла вмитися? Не проти. Але я проти підходу в цілому».

Андрій Лебеденко, Юрій Мироненко, Владислав Бельбас, Віталій Покровський, Павло Єлізаров і Соня Кошкіна (праворуч)

Фото: Зоряна Стельмах

Андрій Лебеденко, Юрій Мироненко, Владислав Бельбас, Віталій Покровський, Павло Єлізаров і Соня Кошкіна (праворуч)

Його підтримав пілот ДФТГ, військовий пенсіонер Андрій Дубовик: «Як в армії кажуть, навіщо пістолет? Щоб добити автомат. Приватна ППО — це той самий пістолет. Ефективність його дуже сумнівна». 

Радіус ураження кулемета, нагадав він, до кілометра, а дрон-перехоплювач обмежений батареєю. Як альтернативу Дубовий пропонує малу авіацію: «Екіпаж Ан-28 за рік збив 286 шахедів. Один екіпаж. Якась мобільна група може таким похвалитися? Я сумніваюся».

Колишній заступник начальника ГУР з оперативних питань Ілля Павленко назвав себе «поінформованим песимістом»: «Чи вірю я в ефективність приватної ППО? На жаль, не вірю». Росія теж рухається в цьому напрямку, але примусово, каже він, і навів приклад: російський НПЗ уклав контракт на мільйони з приватною охоронною компанією, «а НПЗ ми все ж спалили».

Ілля Павленко, представник ГУР МОУ

Фото: Зоряна Стельмах

Ілля Павленко, представник ГУР МОУ

«Приватна ППО все одно залишиться ППО малого неба. Ворог не тільки масштабує реактивні дрони, він їх уже форсує. А це будуть інші швидкості, і їх буде важко збивати навіть реактивними перехоплювачами. Певний час, коли це все створювалося, воно могло бути ефективним. З часом, я вважаю, ефективність буде падати», — пояснив своє бачення Павленко.

«Ми дозволяємо альтернативні засоби»: відповідь прихильників

Андрій Лебеденко продовжив метафору Єлізарова:

«Є багатоквартирний будинок, там люди, і коли не буде приватної ППО, вони будуть сидіти, чекати воду з крана, а ми їм кажемо: чекайте, поки подамо вам воду. І вони будуть втрачати свій організм через те, що немає води. Тому тут ми якраз не забороняємо, а дозволяємо альтернативні засоби».

За його словами, коли шахеди один за одним прилітають на підприємство у Вінниці чи в житловий будинок на Солом’янці в Києві, не можна просто вийти із зали й сказати: «Ну, все, продовжимо так жити».

Керівниця фонду Dignitas Любов Шипович запропонувала свою версію метафори: «Уявіть, у цей будинок постійно набігають грабіжники, гвалтівники, а всю поліцію відправили на фронт. І в цей момент держава каже: ми вам дозволяємо самим себе захищати. Для мене це приватна ППО».

Керівниця фонду Дігнітас Любов Шипович

Фото: Зоряна Стельмах

Керівниця фонду Дігнітас Любов Шипович

Волонтерка Марія Берлінська теж вважає, що система потрібна: «Жодна країна у своїй історії, навіть під час Другої світової, коли бомбардували Варшаву чи Берлін, не мала такого масштабу виклику, такої інтенсивності, коли розбирають наші міста. І цей виклик буде тільки наростати».

Марія Берлінська, волонтерка, керівниця проєкту Victory Drones, співзасновниця благодійного фонду Dignitas, засновниця ГО «Центр підтримки аеророзвідки»

Фото: Зоряна Стельмах

Марія Берлінська, волонтерка, керівниця проєкту Victory Drones, співзасновниця благодійного фонду Dignitas, засновниця ГО «Центр підтримки аеророзвідки»

Хто відповідає і хто керує

Шипович звернула увагу, що відповідальність приватної ППО досі не врегульована: «Якщо ви фермеру в хату влучите чи в сусідній будинок, ця відповідальність ніяк не врегульована». Тому, каже вона, бізнес вигадав симбіоз приватних компаній з ДФТГ, які мають хоч якесь законодавче регулювання.

Юрій Мироненко з цим не погодився:

«Відповідальність якраз і врегульована. В першу чергу ми її врегулювали. Тому і 100 компаній виявили бажання долучитися. Всю відповідальність несуть Повітряні сили. Вони виставляють сектори, де розміщуються групи. Якщо командир підрозділу не там знаходиться або не туди стріляє, це вже його відповідальність».

Юрій Мироненко, полковник ЗСУ, ексзаступник міністра оборони, брав участь у розробці постанови щодо створення приватної ППО

Фото: Зоряна Стельмах

Юрій Мироненко, полковник ЗСУ, ексзаступник міністра оборони, брав участь у розробці постанови щодо створення приватної ППО

Єлізаров описав інший ризик: компанія ставить радар, інтегрує його в систему, а потім просто вимикає і їде. «Вони (Повітряні сили, — LB.ua) на мене розраховують, у них там була діра. Вони свої радари кудись розкидали. А коли в мене поганий настрій, вони ні заборонити, ні забрати радар не можуть», — вважає він.

Віталій Покровський пояснив, як це працює з боку військових: групи приватної ППО створюються на підставі спільного рішення між підприємством і повітряним командуванням, а вимоги до них прописані в постанові Кабміну №1506.

«Підприємство не визначає самостійно, де воно ставить радар і на якій частоті. Це в єдиній системі, під єдиним управлінням Повітряних сил. Не лише в інтересах цього об’єкта, а в інтересах усіх державних об’єктів, критичної інфраструктури. Збиваючи той чи інший безпілотник, ми не обов’язково захищаємо саме свій об’єкт. Він, можливо, летів на інші підприємства», — пояснює військовослужбовець.

Павло ‘Лазар’ Єлізаров, засновник Lazar’s Group

Фото: Зоряна Стельмах

Павло ‘Лазар’ Єлізаров, засновник Lazar’s Group

Учасники груп — цивільні, наголошує Покровський. Вони виконують завдання нарівні з військовими, але військовими не є. Здебільшого це ветерани.

Виробник радарів Анатолій Храпчинський («Українські оборонні системи») попередив, що без уніфікації і стандартизації почнеться безлад: «Людина, яка піднімає руку “Я готовий стати приватним ППО”, повинна зрозуміти, яку відповідальність вона несе і куди вона рухається. Які засоби радіолокації потрібні, який sensor fusion, як це все об’єднується в єдину систему».

Анатолій Храпчинський, авіаексперт, директор з розвитку оборонного виробництва засобів РЕБ.

Фото: Зоряна Стельмах

Анатолій Храпчинський, авіаексперт, директор з розвитку оборонного виробництва засобів РЕБ.

«Не ускладнюйте ситуацію, — відповів Лебеденко — Спеціалісти мають займатися ППО. А приватна компанія має мати законне право захистити себе в такий спосіб. І щоб там ніхто не будував ніякі шлагбауми».

Чи можна порахувати ефективність

Владислав Бельбас визнає, що Єлізаров правий щодо ефективності, але її досі ніхто не порахував: «Чесно кажучи, тут немає даних, яка ефективність приватної, яка ефективність централізованої ППО». 

Важливо, каже він, рахувати, скільки перехоплювачів витратили на одну збиту ціль — сто чи один-два.

Владислав Бельбас, СЕО ‘Українська бронетехніка’

Фото: Зоряна Стельмах

Владислав Бельбас, СЕО ‘Українська бронетехніка’

Віталій Покровський дивиться на це питання інакше: «Якщо є збиття, справа була не марна. Будь-який шахед, який був збитий і не досягнув своєї цілі, — це вже результат».

Лебеденко закликав не порівнювати приватні групи з військовими: «Я впевнений, що підрозділи, сформовані приватними компаніями, будуть не менш ефективними, а можливо і більш, тому що це бізнес. Він хоче бути ефективним, він буде рахувати кошти, використовувати тільки найуспішніші засоби».

Представники бізнесу в залі розповіли про власний досвід. Андрій Мацола, український підприємець, засновник, співвласник та голова наглядової ради «Першої приватної броварні» з вересня шукає захист для складів і заводів, бо компанія вже втратила два склади, а ще один завод вартістю 22 мільйони євро зупинено. 

Про мобільні групи він каже: «Вони біля хати стоять, біля офісів, стріляють. Більше по вікнах нам стріляють, ніж збивають ці шахеди». 

Тому компанія ставить турелі зі штучним інтелектом, у яких, за його словами, коефіцієнт збиття 65%.

власник компанії «Перша приватна броварня», меценат Андрій Мацола

Фото: Зоряна Стельмах

власник компанії «Перша приватна броварня», меценат Андрій Мацола

«Для мене незрозуміло, чому приватні ППО не приходять до компаній і не продають цей продукт. Є ринок, він має потребу. Чому не зібрати мене, інших бізнесменів і не сказати: слухайте, давайте лінію ППО поставимо. Ось схема, потрібен такий-то бюджет. Давайте говорити», — пропонує Мацола.

Катерина Загорій з фармацевтичної компанії «Дарниця» каже, що компанію цікавить система захисту загалом, а не лише приватне ППО: моніторинг, РЕБ, збиття, і щоб усі ці контури були пов’язані між собою. 

«Поки що, принаймні в нашому районі, це працює на приватних телефонних контактах. Коли вже вісімнадцятий раз ми починаємо всіх обдзвонювати, з’ясовуємо, яка повітряна загроза куди повертає і що з нею відбувається», — каже Загорій.

Катерина Загорій, членкиня Стратегічної ради фармацевтичної компанії «Дарниця»

Фото: Зоряна Стельмах

Катерина Загорій, членкиня Стратегічної ради фармацевтичної компанії «Дарниця»

Мироненко вважає, що ефективність найкраще визначить власник компанії. До того ж постанова не обмежує засоби: «Ви можете, якщо захочете, купити навіть Patriot, якщо Повітряні сили дозволять. Лазерну зброю. Там не було обмежень, тому що ніхто не знає, що буде ефективно через пів року».

Що це дає ринку ОПК

Для виробника, каже Владислав Бельбас, що більше замовників, то краще: «Якщо в мене не один замовник, держава, ще й з якимись кабальними умовами, а декілька, це, звичайно, краще». 

Але це й відповідальність виробника, бо вироби небезпечні. 

Нинішні турелі калібру 12,7 мм мають малу дальність, тож, на його думку, треба збільшувати калібри й переходити на ракети малої дальності: «Це майбутнє в найближчій перспективі — квартали».

Владислав Бельбас, СЕО ‘Українська бронетехніка’

Фото: Зоряна Стельмах

Владислав Бельбас, СЕО ‘Українська бронетехніка’

CEO F-Drones Станіслав Хутор звернувся до Єлізарова: «Успіх Lasar’s Group був побудований якраз навколо колодязя, коли самостійне створення засобів допомагало війську». Тепер, каже він, великий виробник може підстрахувати державу там, де важко.

«Чому ми не можемо нести той самий успіх своїх розробок, швидких рішень, своїх ракет через своє приватне ППО? Ми не будемо чекати довготривалих контрактувань від Агенції оборонних закупівель чи гратися в мікрозамовлення DOT-Chain, а можемо вже сьогодні дати десятки тисяч засобів на захист нашого неба», — змальовує перспективи Хутор.

Юрій Кальмуцький кілька місяців тому служив у ЗСУ, а тепер відповідає за приватне ППО в «Новій пошті». Компанія набирає переважно ветеранів і працює мобільними екіпажами в секторах, які визначають військові: «Основна ціль не закрити об’єкт, а знищити те, що летить у бік наших будинків, наших сімей». 

Головні проблеми він бачить у затягнутій бюрократії, через яку екіпажів могло б бути в рази більше, і в тому, що досі немає зрозумілого рішення щодо надання боєприпасів від Міноборони: «Доводиться придумувати якісь тимчасові костилі». Перевагу приватної ППО він бачить у тому, що засоби не треба кодифікувати.

Андрій Лебеденко, Юрій Мироненко, Владислав Бельбас, Віталій Покровський і Павло Єлізаров (праворуч)

Фото: Зоряна Стельмах

Андрій Лебеденко, Юрій Мироненко, Владислав Бельбас, Віталій Покровський і Павло Єлізаров (праворуч)

Юрій Мироненко нагадав, що Україна і так воює переважно приватним: 

«Приватні дрони, боєприпаси, одяг, автомобілі, РЕБ. “Нова пошта” каже, що не встигає. Ви встигаєте. Не встигають військові за вами».

Суперечка про закупівлі

CEO компанії «Українська бронетехніка» вважає, що проблема ширша за приватне ППО: немає технічної координації виробників.

«Міноборони спотворило систему закупівель. Воно створило Агенцію оборонних закупівель, яка закуповує за найдешевшою ціною, і скасувало повноваження ДВТП (Департамент військово-технічної політики, розвитку озброєння та військової техніки МОУ, — LB.ua). Тобто ми воюємо найдешевшим. А розробку нових засобів ураження ніхто не координує, контрактів на розробки немає», — вважає Владислав Бельбас.

Водночас, за його словами, прибуток виробників зараз сягає 25%, тож ресурс на розробки за власний кошт є.

Керівник Агенції оборонних закупівель Артем Романюков погодився, що координувати нові розробки має не АОЗ: «Замикати такі повноваження в межах одного підрозділу, щоб ми і координували розробки, і закуповували, і контролювали якість, — то буде трошки перебор». 

голова АОЗ Артем Романюков

Фото: Зоряна Стельмах

голова АОЗ Артем Романюков

Але дрібніші речі агенція може «бустити». Як приклад він навів тендер на дрони літакового типу з інтернет-зв’язком: технічні вимоги напрацювали разом з Генштабом, центрами компетенцій Міноборони, військовими частинами й ринком, і в результаті з’явилося 13 переможців, «фактично 13 виробників нового виду озброєння». Цикл інновацій на війні в дронах, за його словами, близько 60 днів, тож і процедури мають бути співмірними.

Заступниця голови Громадської антикорупційної ради при Міністерстві оборони Тетяна Ніколаєнко відповіла Бельбасу, що агенція закуповує за найнижчою ціною відповідно до закону про публічні закупівлі. «Тоді ви з таким же успіхом можете скасувати взагалі всю систему Prozorro», — опонує вона.

Виробникам Ніколаєнко порадила шукати європейських партнерів: «Там дуже багато грошей, вони самі в цьому зізнаються».

Фото: Зоряна Стельмах

Що блокує розвиток приватної ППО

Марія Берлінська попросила спікерів назвати чітко, по пунктах, що саме гальмує систему і хто має ухвалити які рішення. Але спершу нагадала про ширшу проблему — росіяни активно вкладаються у власне інженерне майбутнє: «Вони вирощують інженерів, які через 5-10 років будуть супер-скіловими. Чи думаємо ми про країну інженерів? Я думаю, ні».

Юрій Мироненко відповів, що постанова вже дозволяє максимум можливого:

«Це одна з найскладніших постанов. Вона далася дуже великою роботою. Щоразу, коли вносили зміни, були історії з бекофісами, які ми відбили. Бо вас можуть так зарегулювати, що ви перестанете виходити на роботу. Я це проходив тричі і не думаю, що це вчетверте можна буде зробити. Все, що можна було дозволити в цій постанові, дозволено. Більше дозволити просто неможливо, це вже рівень Конституції».

Юрій Мироненко, полковник ЗСУ, колишній заступник міністра оборони, брав участь у розробці постанови щодо створення приватної ППО

Фото: Зоряна Стельмах

Юрій Мироненко, полковник ЗСУ, колишній заступник міністра оборони, брав участь у розробці постанови щодо створення приватної ППО

Постанова експериментальна і через рік закінчиться, нагадав він. Тому компаніям варто самим ставати ініціаторами змін, «але зі спільною і дуже юридично виваженою позицією».

Андрій Лебеденко назвав дві умови: наполеглива робота Міноборони з ліцензіями та підтримкою і зустрічна робота командування Повітряних сил, яке розглядатиме приватні групи як додаткову спроможність.

Владислав Бельбас звернув увагу на те, що Україна не використовує й того, що вже має: «Ми як країна є значним виробником ЗУ-23-2. В нас є “Шилки”, “Тунгуски”. Використання боєприпасів до них дуже маленьке. Це свідчить про їх незастосованість. Чому так відбувається? Ми не знаємо». 

В’ячеслав Бабак з «Укрзалізниці» назвав три проблеми: втрачений час, брак людей і фінансування, а також брак навіть простого озброєння: «Якби у нас була зенітна артилерія тих часів, як у 1991-1992 роках, і налічувалися мільйони одиниць, то не було б проблем ні з шахедами, ні з реактивними загрозами».

начальник безпеки УЗ В'ячеслав Бабак

Фото: Зоряна Стельмах

начальник безпеки УЗ В’ячеслав Бабак

На питання із залу, чи є приватна ППО в Росії, Мироненко відповів, що противник має відповідний закон. Лебеденко уточнив, що в березні російський диктатор Путін дозволив приватним охоронним компаніям використовувати зброю.

Прогнозування і страх «купити наперед»

Артем Романюков, який зараз керує АОЗ, додав до дискусії про інженерне прогнозування ще одну проблему: навіть коли загрозу видно заздалегідь, державі важко на неї витратитися.

«Спрогнозувати, що будуть реактивні шахеди, було нескладно. Всі про це казали ще рік тому. А що якби я такий розумний рік тому почав закуповувати перехоплювачі реактивних шахедів, а їх летить три штуки на ніч? Мені здається, що зараз я вже був би з підозрою, скоріше за все десь у СІЗО, за нецільове використання публічних коштів. Тому що я купив би те, що лежало б на складах і не працювало, поки не полетять власне ці реактивні шахеди».

Тому, на його думку, поряд із прогнозуванням треба вирішити, як фінансувати підготовку до загроз так, щоб чиновник, який «подумав наперед», не опинявся на лаві підсудних.

Марія Берлінська повторила свою головну тезу:

«Я відповідально заявляю як людина, яка, вибачте, за*бала в дошку всіх міністрів оборони в свій час, главкомів, що у 15-му, 16-му, 17-му роках дрони, військові технології — це єдине, що нас спасе, коли Росія прийде вдруге. Зараз я так само кажу з повною відповідальністю: інженерне прогнозування — це ключ до того, щоб встояти».

Читайте такожМарія Берлінська: «Без інженерного прогнозування ми про*бемо війну»

У нас було дві переваги, нагадала вона слова Єлізарова: дрони і люди. 

«Люди під військкоматами закінчилися. Дрони Росія навчилася масштабувати не гірше за нас, а то й краще. В чому тепер наша перевага? Старлінк, який нам вимикають дяді з Вашингтона за бажанням?», — наголошує волонтерка.

Підсумки

Андрій Лебеденко, Юрій Мироненко, Владислав Бельбас, Віталій Покровський і Павло Єлізаров (праворуч)

Фото: Зоряна Стельмах

Андрій Лебеденко, Юрій Мироненко, Владислав Бельбас, Віталій Покровський і Павло Єлізаров (праворуч)

Андрій Лебеденко звів аргументи на користь приватної ППО до чотирьох: це додаткова спроможність для Сил оборони, право бізнесу себе захистити, середовище для швидших інновацій поза державними процедурами і робота для ветеранів, які вже не можуть служити.

Віталій Покровський нагадав, що для військових вибору немає: «Більшість тут присутніх — цивільні, у вас є вибір. Ви можете брати участь, можете не брати. У нас такого вибору немає». Повітряне командування «Центр», за його словами, відкрите до співпраці, але поки з ним уклали лише 17 спільних рішень.

Павло Єлізаров завершив дискусію тим, з чого почав:

«У нас у суспільстві недостатньо надії. Якщо є надія, ми можемо перенести багато обмежень, бо знаємо, для чого ми це робимо. Для мене приватне ППО — це більше надія. Я знаю, що мені, мабуть, хрін допоможуть, але є приватники, які, мабуть, щось зіб’ють. Ось цей хлопець, який у дворі мого будинку копає колодязь, можливо, наллє мені відро води, і я все-таки колись умиюся».

І додав:

«Я вірю в систему. Система завжди перемагає несистему. Питання, хто керує системою. На жаль, у нас сьогодні неефективна система. Тому я сподіваюся, що в цьому нашому домі колись, крім надії, з’явиться вода централізовано в крані».

Вам також може сподобатися