економістка Наталія Колесніченко пояснила наслідки для експорту цін і курсу

Через Дунай чи фурами на Захід

Пані Наталіє, у багатьох зараз складається враження, що війна перейшла у нову фазу — послідовного винищення складів та виробничих потужностей зокрема. Якими можуть бути економічні наслідки цього для України?

Влучання в різні об’єкти інфраструктури і бізнесу були постійно під час повномасштабного вторгнення, і це, звичайно, вплинуло на економічні показники. У 2022 році реальний ВВП скоротився на 28,8% через руйнування, втрату налагоджених економічних і логістичних зв’язків. В наступні роки війни ризики нікуди не ділися, вони існують для всіх, хоч і розподілені нерівномірно по Україні.

Що з’явилося останнім часом: посилились удари по АЗС, особливо в прифронтових регіонах. Буземовно, це ускладнило логістику і постачання, а значить, перед мережами продажу пального та урядом стоїть завдання розвинути альтернативні засоби постачання пального. 

Залишаються актуальними і ризики енергетичної кризи. І бізнеси, і люди страждають від перебоїв із постачанням електроенергії та теплопостачанням.

Тобто бізнес весь час відчуває наслідки війни, а зараз виживання ускладнюється тим, що ресурс відновлення — не безмежний. Можна один раз відбудуватися, другий поновити роботу, а на якийсь наступний вже і сил і грошей може не вистачити. 

Читайте такожВся надія на діпстрайки. Чому просити антиракети по світу — марно

Ситуація зараз ускладнюється і призупиненням зовнішньої торгівлі через морські порти. З 22 липня великі кораблі повністю припинили заходити у порти Великої Одеси. Є велика вірогідність, що ця пауза триватиме довго. Наслідки залежать від того, наскільки вдасться переорієнтувати експорт продукції гірничо-металургійного комплексу, а особливо агропродукції.

Фото: traffic.od.ua

Одеський морський порт

Минулого тижня з’явилась інформація, що Південний гірничо-збагачувальний комбінат призупиняє видобуток та тимчасово зменшує обсяги роботи. За підрахунками експертів, місяць простою комбінату — мінус понад 40 мільйонів доларів. Це перша ластівка? 

Думаю, крім блокади портів на це впливає ще й регулювання СВАМ (Carbon Border Adjustment Mechanism — це спеціальний екологічний механізм ЄС, який запроваджує плату за викиди вуглецю під час імпорту певних товарів, — Ред.), а також запровадження ЄС заходів щодо захисту їхнього ринку сталі від надлишкових потужностей та відповідне квотування постачань на європейський ринок. Якщо коротко, вони нам цими заходами на 60% зрізали можливості експорту металургійної продукції. А механізм СВАМ перетворився на додаткові платежі, що підвищують вартість української сталі в ЄС. 

Ситуацію ускладнює те, що нові правила ЄС для нашої металургії досі не чіткі. Через відсутність верифікації до українських заводів застосовують найвищі умовні норми викидів. А провести реальний аудит неможливо: іноземні експерти бояться їхати в Україну через війну, а власних акредитованих фахівців у нас ще немає. Тож металургія опинилася під величезним тиском, а блокада портів — вишенька на торті.

Значно гірше з сільськогосподарською продукцією. Якщо великі агрохолдинги можуть притримати врожаї у своїх елеваторах (хоча по них теж влучають, як і по виробництвах), то у дрібних менше таких можливостей. І тут ситуація багатогранна: з одного боку, якщо вдасться переорієнтуватись, наприклад, на Дунай або знову вивозити потягами або автомобілями через Польщу, Угорщину, то це добре, бо на зовнішніх ринках ціни якраз підросли. Ми все-таки впливаємо на зовнішні ринки: зупинилось постачання — ціни підскочили. Але водночас внутрішні ціни почали падати, бо навіщо трейдерам закуповувати те, що вони не можуть вивезти?

Фото: EPA/UPG

Збір врожаю в Харківській області, 3 серпня 2026 року.

Днями їхала Україною і бачила, як пакують зерно в поліпропіленові зернові рукави. Ще у 2022 великі донори роздавали українським фермерам ці рукави для зберігання зерна. Звісно, воно не таке тривале, як в елеваторі, але — зберігання. І дозволяє не продавати зараз врожай за низькою ціною, якщо фермер чи керівник підприємства може це собі дозволити, бо має фінансовий запас.

Переорієнтувати всю логістику повністю з Великої Одеси на Дунайські порти можливо, але складно. На півдні зараз посуха і це заважає завантажувати великі кораблі на Дунаї (рівень води у річці впав, — Ред.). А ще ж існує додатковий середньостроковий ризик, що нас можуть витіснити на основних ринках. І Китай, і Туреччина заходять замість нас на металургійний ринок, і та сама Росія. Конкурентів вистачає і на аграрному ринку.

Але є й альтернативні можливості. Зараз уже практично завершене збирання ріпаку. Є ймовірність, що замість вивезення (а у нас запроваджені мита на експорт ріпаку для трейдерів) його більше перероблять в країні (а це створює додану вартість, — Ред.). Тобто це буде імпульс переробній промисловості. Внутрішні ціни низькі, тобто маржинальність (прибутковість) аграрного сектору знижується, але маржинальність переробної промисловості може зрости. Якщо, звісно, перероблену ріпакову олію вдасться вивезти, бо питання експорту залишається відкритим.

То митна політика ЄС вб’є нашу металургію?

Не сказала б, що це вб’є галузь — не люблю таких різких висловлювань. Але це дуже ускладнює життя металургам. Металурги скаржаться, що це обмежує експорт. Вся ця історія з регулюванням надлишкового виробництва дуже дивно здизайнована. Я так розумію, що вони брали (для розрахункової формули, — Ред.) дані про обсяг виробництва українських металургійних підприємств до 2014 року. А галузь відтоді скоротилася чи не втричі за потужностями. І ця формула несправедлива щодо нас. Перемовини начебто ще тривають і, можливо, до кінця року чи в четвертому кварталі щось зміниться, але чітких сигналів, що квоти будуть розширені, нема.

Внутрішній попит недостатній, щоб перекрити втрату експортних постачань, в нас ця продукція переважно йшла на експорт. Ось і ArcelorMittal Кривий Ріг повідомляв, що чистий збиток збільшився на 57% порівняно з першим півріччям 2025 року, і планував зупиняти виробництво, звільняти людей. 

Фото: gmk.center

ArcelorMittal Кривий Ріг

Якщо потужності знизились втричі порівняно з 2013 роком, то яка зараз роль металургії в економіці, валютному балансі України?

Галузь важлива. Вона забезпечила 12% валютних надходжень у 2025 році — друге місце після експорту харчових продуктів. Майже 60% цих надходжень у 2025 році — аграрний сектор, а раніше — до 2014 року — обидві галузі генерували їх приблизно однаково. Попри всі втрати, металургія і досі відповідає за майже 2% ВВП.

Засівати і возити залізницею стане ще дорожче 

Щодо аграрного. Ще навесні тонна пшениці на внутрішньому ринку коштувала в середньому 9800 гривень, а зараз 5000 гривень. Це катастрофічно?

Раніше хоча б кораблі цивільні не страждали, а лише портова інфраструктура, і так було ще в грудні-січні. Це обмежило вивезення врожаю кукурудзи минулого року — її зазвичай найпізніше збирають і вивозять взимку. За даними ДССУ, перед стартом жнив цього року у нас залишалися не вивезеними близько 10 мільйонів тонн перехідних запасів (торік вони були майже вдвічі менші). Тиск на внутрішні ціни почався ще раніше, а зараз посилився, бо надходить новий врожай.

Тобто не змогли вивезти все вироблене минулого року, воно залишилося в Україні, бо взимку постраждали порти, плюс перебої з електропостачанням теж впливали на експортні можливості. До старих запасів додаються нові зібрані врожаї і ціни падають. Якщо трейдер не може вивезти товар звичними логістичними шляхами, йому треба збільшити свою маржу, щоб вивезти дорожче. А за оцінками Міністерства аграрної політики та продовольства, логістика через Дунай на 30 доларів за тонну дорожча, ніж через Одесу.

Фото: EPA/UPG

Збір врожаю зерна в Харківській області, 3 серпня 2026 року.

А скільки аграрії можуть вичікувати, зберігаючи врожай в рукавах чи елеваторах?

У 2022 році повністю зупинився експорт, аграрії не встигли вивезти врожай (а він був дуже великий, ми зібрали тоді практично рекордний врожай усіх культур) і вивозили, коли це стало можливо, довше року. Сучасні потужності дозволяють зберігати врожай доволі довго. А от із погляду фінансів як довго аграрії можуть тримати його у себе, не продаючи, залежить від становища підприємств. Певним чином допомогти може урядова підтримка — та сама державна програма «Доступні кредити 5-7-9%» та інші програми, які зараз розробляють уряд та НБУ. 

І от на тлі блокування портів і невизначеності Укрзалізниця нарешті добилася підвищення вантажних тарифів на 30% із 1 серпня. Як це спрацює? Залізницею і так не вдалося б вивезти ті ж обсяги, що морем, на додачу хтось зараз точно відмовиться від її послуг. 

УЗ зараз буде складно, їй треба буде швидко переорієнтувати потоки, які йшли на Одесу (і, можливо, за інерцією все ще туди йдуть), щоб продукція не накопичувалася в вагонах десь на шляху на південь. Підвищення її тарифів знижує прибутковість інших видів бізнесів. Але воно дійсно потрібне УЗ, бо ще минулого року суттєво скоротилися обсяги вантажних перевезень і фінансова ситуація погіршилася. Цього року перевізник отримав кошти від уряду (16 мільярдів гривень) на дотацію вартості пасажирських перевезень. Це правильно, підприємству вдасться хоча б частково покрити свої витрати на перевезення пасажирів, бо вони прибуткові лише на міжнародних рейсах. Поліпшення фінансового стану УЗ, у тому числі за рахунок підвищення тарифів, — це і вимога кредиторів щодо реструктуризації єврооблігацій на суму понад $1 млрд. Хоча вони старезні: їх брали ще в рамках підготовки до Євро-2012.

Підтримати УЗ підвищенням вантажних тарифів було б непогано. Та якщо експортери не зможуть платити, можливо, обсяги перевезень скоротяться. Це залежить від доступності та вартості альтернативних шляхів.

Фото: УЗ

Дешевого пального не буде 

Третій варіант — вивозити зерно фурами? Це реально?

Реально, але може бути дорожче, ніж залізницею. І знов-таки, через західні кордони — Польщу, Угорщину. Можливо, через Румунію: там будують шляхи під, зокрема, наші експортні потоки. Щоб возити вантажі до своїх портів, а потім перевантажувати десь у Констанці на кораблі. Це був би непоганий варіант, але залежить від фактичної вартості таких перевезень, чи бізнес на цьому щось заробить. Ну, перевізники точно зароблять.

Читайте такожРумунія зупиняє атомні блоки і стикається з дефіцитом — Україна готова допомогти електроенергією. Як це можливо?

Краще вивозити дорого й з ускладненнями, ніж не вивозити взагалі. Але розблокування портів було б найкращим варіантом…

Так, і тут, можливо, втрутиться ООН. Україна грає вагому роль у гарантуванні продовольчої безпеки світу. Може, вдасться знов укласти щось на кшталт зернової угоди (поки що я не бачила, щоб на цю тему вели перемовини). Багато залежить від того, як довго триватиме блокада.

Який термін простою для нас критичний?

Якщо ми не відновимо роботу портів, все ж буде певна переорієнтація. Восени води в дунайських портах стане більше і спроститься вивезення через них. Можливо, й УЗ швиденько переорієнтує напрямки і почне через західні кордони вивозити врожай (але це залежить і від європейських партнерів). Задіяно багато сторін, які мають ухвалити певні рішення. Бачила оцінки, що в 2022 році повна зупинка морського експорту коштувала нам 6% ВВП. Та й через підписаний з ООН зерновий коридор не дуже високі обсяги проходили. Лише коли завдяки ЗСУ відновилось повноцінне вивезення морем, ситуація покращилася, зокрема, став можливий експорт не лише продольства, але й продукції металургії. А зараз ситуація дуже динамічна і важко прогнозувати, хоча більшість експертів передбачає обмежений доступ до портів цього року. Зберігати врожай певний час можна, це не страшно. Але знижує стійкість українського бізнесу.

Фото: EPA/UPG

Пшениця в сховищі після збору врожаю в Харківській області, 3 серпня 2026 року.

Особливо враховуючи, що аграріям скоро треба починати вкладати в наступну посівну.

А вона буде дорожча, ніж попередня, зокрема через пальне і добрива. Війна на Близькому Сході, заблокована Ормузька протока звузили по всьому світу постачання пального і добрив. Посіятись фермери ще встигли, бо зазвичай заздалегідь готуються. А наступного року вплив подій в Ірані буде відчутний. Через Ормуз постачається не лише нафта, ай зріджений газ, а це компонент добрив, от вони й теж дорожчають. Ми імпортуємо їх багато, хоча й самі виробляємо. Цікаво, що коли почалась ця криза, українські хімічні підприємства навіть наростили виробництво добрив і частину експортували, чого певний час протягом повномасштабного вторгнення не робили.

Про пальне. Удари по АЗС дають локальний ефект (страждає фронтова логістика і населення прилеглих територій тощо). Та чи це вплине на цінник загалом?

Переважно локальний. На ціни пального, а відтак і всіх товарів та послуг загалом в Україні більше впливає зараз подорожчання нафти на зовнішніх ринках. Хоча локально може виникнути додаткове здорожчання, оскільки витрати на додаткову логістику можуть бути значними.

Курс буде відносно стабільним, але споживчий кошик подорожчає

Чи отримаємо ми через усі ці негаразди менше валюти, ніж розраховували?

Валютні ризики небезпечні загалом для бізнесу, який недоотримає виручку. До того ж, через вищі витрати на зберігання продукції, зростуть і загальні виробничі витрати бізнесу. Але в масштабі країни, якщо говорити про валютний курс, ситуація не така погана, бо є стійке фінансування від міжнародних партнерів, зокрема вже затверджений кредит Ukraine Support Loan, більшу частину якого ми отримаємо цього року, якщо виконаємо всі вимоги вчасно. Це дасть НБУ змогу керувати курсовою політикою у межах, які він вважатиме за потрібні. Тобто втрати частково перекриваються зовнішнім фінансуванням і катастрофи не буде. Це зовнішнє фінансування важливе не лише для резервів і управління курсом, але і для бюджету.

Фото: Іван Федоров, керівник Запорізької ОВА

Наслідки російської атаки на АЗС Запоріжжя 9 липня 2026 року

Як зараз бізнеси викручуються після того, як їм випалюють активи? Є дієві страховки, чи з внутрішніх запасів компенсують збитки?

По-різному. І, на жаль, не можна сказати, що всі бізнеси викручуються. Статистика після весни була невтішна. Відсутність опалення й електропостачання дуже під’їла запаси, багато бізнесів не змогли відновитися. Але урядові програми для цього є, і є гранти на відновлення після руйнувань. Є воєнне страхування за участі міжнародних фінансових організацій, і вже є випадки отримання підприємствами коштів в рамках компенсації страхових премій. Оскільки страхування воєнних ризиків дуже дороге, уряд дає можливість пільгово страхуватися (завдяки цим програмам компенсації страховий платіж можна знизити до близько 1%), тоді як приватні страховики просять до 10% (в середньому 9–12% залежно від локалізації підприємства, — Ред.). Якщо у вас велике підприємство, яке коштує 100 мільйонів доларів, віддати 10% за страховку на рік — це дуже дорого. Не всі бізнеси собі можуть дозволити собі таке. 

Читайте такожЧому Сили оборони методично палять склади Wildberries

Для малого бізнесу кредити «5–7–9%» , невеличкі гранти — кращий варіант. Урядова підтримка не те щоб дуже виручала всіх, хто має втрати, але багатьом дозволяє поповнювати обігові кошти, виживати. 

Якщо бізнес витримав один-два прильоти, його доля залежить від власників. Дехто не витримує і відкриває додаткові (або переносить основні) майданчики в західні регіони. Ситуація цього року вже складна, бо запас міцності не такий, як був ще рік чи два тому.

Фото: Зоряна Стельмах

На місці обстрілу Києва, Подільський район.

Як відреагує на це все споживчий кошик?

Давайте орієнтуватися на поведінку НБУ, який днями погіршив прогноз щодо інфляції до 10% на кінець року. Основна причина цього — виробничі витрати, зокрема на пальне, які дали додатковий інфляційний імпульс. І це стосується всього споживчого кошика. На початку року також відчутно подорожчала електроенергія. Зараз тариф знизився, але це сезонно, зокрема завдяки високим обсягам генерації відновлювальної енергетики: сонця, вітру. А взимку, восени будемо більше імпортувати; європейська електроенергія може бути дорожчою за нашу. І це знов тиснутиме на витрати бізнесу і передаватиметься далі в споживчі ціни. Тобто основний імпульс інфляції — від енергоресурсів, і її прискорення цілком ймовірне.

А взагалі може таке бути, що в результаті винищення складів, виробництв настане дефіцит базових товарів, харчів? 

За час великої війни найгірша ситуація з перебоями постачання продуктів і пального була у 2022-му. Відтоді були розроблені і успішно впроваджені альтернативні логістичні шляхи. Звичайно, останні втрати складів, — зокрема найбільших рітейлерів: «Епіцентру», Novus та інших, а також логістичних потужностей, зокрема, найбільших операторів: «Нової пошти» та Rozetka, — можуть призвести до перебоїв у постачаннях. Але я сподіваюсь, що вони будуть нетривалими та локальними. 

Про ситуацію на ринку праці. На нього впливає не тільки мобілізація працівників, а й те, що сотні тисяч чоловіків від неї ховаються, тож не є економічно активними. Як це життя в тіні відбивається на економіці?

Меншими обсягами виробництва. Якщо нема людини до верстата, він простоює, навіть коли є попит на продукцію. Незадіяні потужності — це зменшення ВВП. Людей не вистачає — підприємства змушені підвищувати зарплати. І як для воєнного часу в нас доволі стрімке зростання зарплат, близько 20% порівняно з минулим роком. Бізнеси підвищують зарплати — це стимулює споживчий попит. Падіння ВВП через знижене виробництво компенсується збільшенням споживання. Водночас це споживання, якщо ми чогось не виробляємо в країні, частково покривається імпортом.