Як війна в Ірані впливає на ціни на пальне в Україні

Іран погрожує, Ізраїль тисне, а США — вагаються 

Маленька переможна війна у Ірані остаточно залишилася лише в уяві американського президента. Дональд Трамп відчайдушно сподівався наростити рейтинги республіканців перед довиборами восени, а тепер ризикує втратити їх ще дужче. 

Успіхи перших днів операції дедалі більше затьмарюються затягуванням бойових дій, першими конфліктами всередині коаліції США-Ізраїль та потенційною економічною кризою. 

Іранський режим, хоч і сильно ослаблений після знищення всієї владної верхівки, проте здаватися не воліє. Ба більше, всередині Ірану розігрується хитра гра у доброго і поганого поліцейського. Де ватажки Корпусу вартових ісламської революції сиплять погрозами і лякають новими атаками. Натомість президент Ірану Масуд Пезешкіан просить вибачення у сусідів за удари і приймає гуманітарну допомогу від Азербайджану, який іранський режим нещодавно атакував чотирма дронами. 

США поки що не зуміли повністю знищити іранську балістичну програму. Хоча американська армія методично та успішно б’є як по складах боєприпасів, так і по наземних пускових системах. Ризики ще дужчої ескалації досі залишається, під прицілом Тегерана можуть опинитися навіть країни південної та східної Європи. У потенційній зоні ураження й важливі хаби для постачання зброї та техніки до України. 

Адміністрація Білого дому у притаманного їм стилі погрожує Ірану ще потужнішими атаками. При цьому Вашингтон намагається стримувати Ізраїль, який націлився по іранській нафтовій інфраструктурі. Удар по базах зберігання пального неподалік Тегерану викликає чимало запитань через наслідки для життя та здоров’я цивільних. 

«Заяви зі США більше подібні на залякування. Міністр війни все більше схожий на Трампа у своїх висловлюваннях. Я припускаю, що США можуть завдати нищівних ударів по Ірану. Але проблема у тому, що це не вирішує жодного зі завдань, які вони перед собою поставили. Режим залишається і сама військова машина Ірану працює. Постає питання: а що далі? І ми бачимо: що довше триває війна, то більше цілі США та Ізраїлю різняться. Америка хотіла б швидко завершити цей конфлікт, тоді як ізраїльтянам кінець війни без фіксації поразки Ірану є неприйнятним», — розповідає директор центру Близькосхідних досліджень Ігор Семиволос. 

Фото: Saudi Aramco

Нафтопереробний завод концерну Saudi Aramco

США вперто не хочуть визнавати, що Росія може допомагати Ірану розвідувальними даними. Цю інформацію режим ймовірно використав для ударів по американських базах. То сам Дональд Трамп зухвало відмовляється відповідати на запитання журналістів. То Білий дім переконує, що така співпраця не має жодного впливу на перебіг бойових дій.

Натомість країни Перської (Арабської) затоки продовжують потерпати від атак іранськими дронами та балістикою. Хоча інтенсивність цих ударів помітно знизалася. Ці держави прагнуть отримати конкретну відповідь від США: скільки ще триватиме ця війна? Удари по Об’єднаних Арабських Еміратах чи Саудівській Аравії цілковито руйнують модель фінансової стабільності та процвітання багатих на природні ресурси країн. Що означає як відтік інвестицій, так і повний параліч туристичної галузі. 

Але й всередині цих країн можуть виникати небезпечні процеси. Іран націлився на системи опріснення води у регіоні, і це серйозний виклик для всього регіону. І подолати його Близькому сходу допомагає Україна. Наші військові вже поїхали до регіону, щоби поділитися досвідом протидії дронам типу «шахед». 

Питання не так у результативності знешкодження, як у засобах знешкодження. Бо, скажімо, ОАЕ цілить у іранські безпілотники дорогими ракетами з систем «Петріот», що є абсолютно недоцільним і зменшує світові запаси озброєння. Саме тому такі країни можуть бути зацікавленими у дронах-перехоплювачах, які виробляє Україна. 

Фото: Кадр з відео фонду Сергія Притули

Дрони-перехоплювачі літакового типу для Сил оборони України

«Важливе запитання: а що нам з цього корисного? Звісно, президент сказав, що давайте передамо країнам Перської затоки ці маленькі дрони-перехоплювачі, а вони натомість нам віддадуть свої ракети до “Петріотів”. Ідея класна, але одразу не злітає. Тому що всі ці країни потерпають і від балістичних ракет. Навіть математика тут не влізає, тому що дрони коштують 2-5 тис. доларів, а ракета 4 млн доларів. То скільки там треба передати тисяч дронів, щоб отримати одну ракету. Вигоди нема, але ми таки маємо допомогти. Хоча очікувати чогось від американців також не варто», — вважає консультант комітету Верховної Ради з питань національної безпеки Іван Ступак.

Іран підвищує ставки і почав мінувати Ормузьку протоку. Це — один із найважливіших шляхів постачання нафти на планеті, на який припадає до третини світового продажу вуглеводнів. Запас боєприпасів в іранського режиму пристойний і сягає кількох тисяч. Однак проблема для іранців полягає у тому, як ефективно провести таке мінування. 

Армія США уже розпочала полювання на техніку Ірану, яка намагається остаточно зробити Ормуз непрохідним. У Білому домі вже відзвітували про знищення кількох ворожих мінних загороджувачів. І це створює Ірану значні труднощі, каже капітан першого рангу запасу Військово-морських сил України Андрій Риженко. І додає: Ормузька протока є майже ідеальним місцем для використання морських мін, адже її глибина сягає 50-200 метрів. 

«Але для цього іранцям потрібні кораблі, які можуть вийти у море. Або ще можна використовувати літаки. Коаліційні сили взяли під контроль повітряний простір Ірану. Відкриття Ормузької протоки полягатиме у тому, щоб позбавити Іран можливості її блокувати. Для цього не потрібно брати під контроль узбережжя. А для цього потрібно наносити удари по іранських кораблях», — пояснює Андрій Риженко. 

Містере президент, ваш хід! 

Дональд Трамп завис у дуже незручному шпагаті. З одного боку, він прагне остаточно зруйнувати іранський режим та не розсваритися зі стратегічним партнером — Ізраїлем. Але з другого — Трамп прямо порушує одну зі своїх найважливіших виборчих обіцянок. Чинний лідер США є противником зеленого курсу та відновлювальної енергетики, він не визнає проблеми змін клімату. Трамп обіцяв оживити видобуток, викинути на ринок величезні обсяги нафти та обвалити ціну на пальне. Поки виходить зворотній ефект: внаслідок війни у Ірані вартість бензину пішла вгору. Доступність пального у США — це один із показників благополуччя населення. 

Витрати американців на бензин з початком операції зросли майже на 20 %. І це рекорд — таких високих цін у США не було з 2024 року. Вартість галону бензину невпинно наближається до 3.5 доларів, і це вже добре відчувають на собі виборці Трампа. 

Від збільшення цін на пальне потерпають не лише США, а фактично увесь світ. Через вже двотижневе блокування Ормузької протоки ціни на нафту різко зросли. Днями її вартість вперше з 2022 року перевищила 100 доларів за барель. Що викликало несамовиту радість у Москві і водночас ще дужче роздратування у Вашингтоні. 

Фото: EPA/UPG

Ціни на пальне на заправці в Празі, 12 березня 2026 року. Ціни на пальне зросли в Чеській Республіці з початку військових ударів США та Ізраїлю по Ірану та атак у відповідь з боку Ірану.

За даними Міністерства енергетики США, країни Перської затоки видобувають 26.5 млн барелів на добу, що складає приблизно третину від світових обсягів. Найпотужнішими видобувальниками регіону є Саудівська Аравія, Іран та Ірак. Саме ці країни можуть експортувати нафту лише через Ормузьку протоку. 

Росія сподівається підзаробити на паливній кризі. США вже зробили виняток із санкцій і тимчасово дозволили купували російську нафту. 

Натомість у Євросоюзі різко заявили: нафтова криза не є підставою для того, щоб йти на поступки Росії і скасовувати санкції.

«Схоже, але ще не факт, що в Вашингтоні вирішили зіграти з Москвою. Мотиви у кожного свої, але мета одна — заробити. Путіну потрібна висока ціна на нафту і не важливо, що ціною нищення свого союзника Ірану і ураження лояльних до Кремля ОАЕ. Важливо, щоб пожежа в Затоці тривала якомога довше. Трампу потрібно будь-що показати Сі в російському стилі “Кузькіну мать” перед візитом. Ну і фантасмагорична мета відірвати Росію від Китаю лишається незмінною», — пише президент Центру глобалістики «Стратегія ХХІ» Михайло Гончар. 

Але ефект може вийти зворотнім. Китай дуже сильно залежить від постачання нафти та зрідженого газу з країн Перської затоки. Здебільшого мова про торгівлю з Іраном та Катаром. І зараз це постачання призупинилося, що змушує Китай думати, де шукати альтернативу. І тут у Пекіна не надто багато варіантів. 

Фото: bbc.com

Танкер з іранською нафтою

«Ця вразливість змушує Китай діяти швидко. Цілком імовірно, що Пекін нарешті дасть “зелене світло” давнім планам Кремля. Будівництву газогону “Сила Сибіру – 2”, розширенню нафтопроводу “Східний Сибір — Тихий океан”. Та збільшенню постачань зрідженого газу через Північний морський шлях», — припускає колишній керівник Оператора газотранспортної системи України Сергій Макогон. 

Росії та її друзі у Європі також намагаються протиснути власні інтереси. Режим Віктора Орбана тисне на Єврокомісію: вже вимагають зняти усіх санкції з російської нафти та газу. Москва намагається скористатися моментом і повернутися на європейський ринок, який завжди був найприбутковішим для росіян. Ціни на пальне (відповідно й опалення) у країнах ЄС цими тижнями значно збільшилися. 

Але Єврокомісія не йде на поступки, ба більше — руйнує плани Путіна-Орбана. До берегів Хорватії рухаються танкери з лівійською нафтою, яка може стати замінником російським трубопровідним постачанням. На них для Угорщини та Словаччини до 2027 року діє виняток із санкцій ЄС проти Росії. 

Нафтові танкери з Лівії рухаються до портів Хорватії. А звідти без жодних проблем можуть потрапити трубопроводами до Угорщини та Словаччини. Роздратування режиму Орбана не припиняється. І зрозуміло чому: на лівійську нафту не буде таких колосальних знижок (за різними даними дисконт від Кремля для Угорщини сягає 20-30 % від ринкової ціни).

Хоч як дивно, але поки що під удари не потрапляють великі нафтопереробні заводи у самому Ірані. А також — інфраструктура родовищ. Але США націлилися на куди важливішу здобич. Вашингтон ймовірно хоче взяти під контроль острів Харк у Перській (Арабській) затоці. Через нього проходить приблизно 90% експорту нафти з Ірану. Це — стратегічний острів для життєздатності іранського режиму. 

Фото: nfront.org.ua

Ціни на пальне на заправці

Солярка вже дорожча за бензин 

Ціни на заправках в Україні стрімко зростають вже другий тиждень поспіль. На війну в Ірані дилери відреагували миттєво. 

Вартість бензину з понеділка стабільно тримається у середньому на рівні 69 грн за літр. З соляркою ситуація ще гірша — її ціна продовжує зростати і вже у середньому по країні продається по 73.5 грн. Тобто дизель чи не вперше обігнав за вартістю бензин. 

Додає коливань на ринку і курс валют: гривня продовжує просідати, долар вже коштує майже 44 грн. І це на тлі того, що лише нещодавно Україна отримала новий валютний транш від МВФ. З євро ситуація дещо спокійніша, і саме у цій валюті здебільшого укладаються імпортні паливні контракти. 

Затишшям перед бурею називає ситуацію на ринку пального засновник групи компаній Prime Дмитро Льоушкін. Він вважає, що Іран ще має можливості дестабілізовувати світовий ринок нафти. 

«Загалом справи погані. Без країн Перської затоки уникнути дефіциту нафти у світі складно. Ніхто не вкладатиметься в нові родовища, розуміючи, що будь-якої миті можуть відновитися постачання. І це все одно не швидко. Глухий кут», — каже Дмитро Льоушкін. 

Збільшення цін на українських заправках є штучним, наполягає директор енергетичних програм Центру Разумкова Володимир Омельченко. Експерт зазначає: на АЗС України немає ще жодного літру пального, що вироблене з дорогої нафти через події на Близькому сході. Володимир Омельченко зазначає, що просто фізично за десять днів ресурс не міг пройти весь виробничий ланцюжок: від постачання нафти танкерами до перевезення бензовозами в Україну. 

Фото: LB.ua

Фахівець також критикує одне із найпоширеніших обґрунтувань, чому ціни на заправках України зросли так стрімко. Дилери ймовірно завчасно заклали у вартість пального потенційне зростання гуртових цін. Бізнесмени боялися, що їм могло б не вистачити виторгу з ще дешевого пального на майбутній вже дорожчі партії. 

«За нормальною логікою, якщо трейдеру бракує обігових коштів, то він мав би звернутися до банку за кредитом, мабуть, а не компенсувати свій касовий розрив за рахунок споживачів. Тим більше, в ціну продажу вже була закладена відповідна валова маржа для покриття витрат на утримання АЗС, логістики, податків та генерації до 5% чистого прибутку. Щоправда, на жаль, цих запасів в торгівельній мережі вистачає хіба що на тиждень, бо зберігати велику кількість пального зараз практично ніде і надзвичайно небезпечно», — каже Володимир Омельченко. 

Фото: oilreview.kiev.ua

Володимир Омельченко

У Антимонопольному комітеті проводять перевірку мереж АЗС. У відомстві зазначили, що Україна критично залежить від імпорту пального. А головними причинами зростання цін стало: скорочення пропозиції і зростання попиту на пальне на міжнародних ринках, зростання фактичної вартості придбання нафтопродуктів, а також — здорожчання логістичних послуг. У АМКУ також не виключають, що на ринку могли бути і зловживання, саме тому й проводять перевірки. 

Знизити ціни на українських заправках може запровадження змінного акцизу на пальне, вважає аналітик консалтингової компанії «Нафторинок» Олександр Сіренко. Експерт зазначає: частка податків та зборів у ціні бензину та солярки є дуже значною. Востаннє акцизи підвищувалися з 1 січня цього року. 

Тому держава могла б знижувати збори, коли ціна нафти зростає. І діяти навпаки, коли світовий ринок повертається до норми. Такий механізм міг би зробити ціни на заправках стабільними. Однак цю ідею у Кабміні поки офіційно не обговорювали. Натомість голова комітету Верховної Ради з питань фінансів, податкової та митної політики Данило Гетманцев виступив категорично проти зниження акцизів на пальне. 

До чого держава точно не має вдаватися, то це до штучного регулювання цін на заправках, вважає директор Консалтингової А-95 Сергій Куюн. Грубе регулювання галузі може призвести до ще гірших наслідків для споживача. 

Фото: mediacenter.org.ua

Сергій Куюн

«Чому був провал у постачаннях навесні 2022-го? Бо діяло державне регулювання цін і, як сьогодні, закупівельні і оптові ціни були елементарно вище за встановлені роздрібні. Відповідно не везли або везли мало, щоб продавати гуртом або по талонах. Ринок наповнився пальним за 3 тижні після скасування держрегулювання», — каже Сергій Куюн.

Поки в уряді обмежилися зустріччю з гравцями ринку. Прем’єрка Юлія Свириденко заявила, що Кабмін та дилери мають спільно забезпечити безперебійну наявність пального в державі. Такі заяви дивують, бо ризиків дефіциту пального чи збоїв у його постачанні нема. Як і не зрозуміло, якою саме є роль Кабміну у цьому процесі. Також Юлія Свириденко вважає, що орієнтиром справедливої ціни на пальне має бути державна компанія «Укрнафта». Однак поки що вартість пального на цих заправках мало чим відрізняєтья від приватників. 

«В уряду думають, що “Укрнафта” торгуватиме з мінімальною націнкою. Я не дуже розумію, який це матиме вплив на ринок загалом. Уряд не розуміє структури роздрібної ціни. Потрібно, щоб мережі її оприлюднили. Кожна компанія має розкривати структуру ціни і маржу на своєму сайті, як це роблять, наприклад, компанії водопостачання», — каже фахівець галузі енергетики Геннадій Рябцев. 

Фото: facebook/Anatolij Vdovichenko

Найближчими днями у державі розпочнуться весняні польові роботи. Це означає, що попит на солярку зросте. 

На паливо припадає до 15 % від загальних витрат підприємств, розповідає заступник голови Всеукраїнської аграрної ради Денис Марчук. Активна робота у полі вже триває на півдні країни, у інших регіонах вона розпочнеться найближчими днями. 

Аграрії не створюють значних запасів пального. По-перше, через високі ціни і невеликий обсяг вільний коштів. По-друге, зберігати великі партії солярки — це значні ризики через російські удари. 

«Візьмемо підприємство, яке обробляє до тисячі гектарів землі. Починається посівна, і фермер на гектар може використати до 70 літрів пального. Рахуємо, і виходить, що за теперішніх цін він має знайти ще до півтора мільйона гривень», — каже Денис Марчук. 

Фото: minfin.com.ua

Денис Марчук

Додаткові витрати на пальне прямо впливають і на ціну аграрної продукції. Подорожчання бензину та солярки вже спровокувало ріст вартості логістичних послуг. А це, скажімо, доставка продуктів та товарів у магазини, перевезення пасажирів чи поштові сервіси.