Фото: Акціонерне товариство «Українська оборонна промисловість»
Програма під робочою назвою «Зброя» передбачає спрямувати доходи від продажів на подолання дефіциту в оборонно-промисловому комплексі (ОПК), що дозволить розширити виробничі потужності й залучити іноземний капітал.
Цей крок є стратегічно виваженим: Україна виробляє надлишки сучасного озброєння, як-от: морські дрони, протитанкові системи й артилерійські снаряди, які пройшли бойове хрещення та відповідають стандартам НАТО. За словами Зеленського, пріоритети чіткі — спочатку забезпечення фронту і Сил оборони, а потім контрольований експорт. Планують створити три платформи: для взаємодії зі США, торгівлі з Європою та операцій з іншими союзниками.
Експорт має бути жорстко регульованим, щоб уникнути витоку технологій до агресора чи його партнерів. Як підкреслює президент, Україна не буде «збройним благодійником», фокусуватиметься на партнерах, які підтримують її суверенітет.
Експерти, зокрема генерал-лейтенант у відставці Ігор Романенко, вважають, що це посилить обороноздатність країни: виробництво дронів уже сягає 1,5 мільярда доларів з потенціалом зростання до 4 мільярдів за умови адекватного фінансування.
Сьогодні український ОПК переважно приватний — близько 900 підприємств, за даними першого заступника міністра оборони Івана Гаврилюка. Значна частина компаній уже інтегрована в західні промислові мережі, працює безпосередньо з європейськими й американськими інвесторами. Це створює основу для конкурентоспроможності: експорт не лише генерує прибуток, але й стимулює інновації, залучає інвестиції та зміцнює глобальні партнерства.
Фото: defence-ua.com
Цех державного концерну «Укроборонпром»
За оцінками, попит у ЄС на українську оборонну продукцію сягає 150 мільярдів євро, але раніше бюрократичні бар’єри блокували експорт, змушуючи підприємства працювати на половину потужностей. Відкриття експорту, як зазначають 97 % місцевих виробників, є довгоочікуваним кроком, що дозволить масштабувати бізнес-моделі й оптимізувати ланцюги постачань.
Проте постає ризик монополізації через запровадження єдиного «спеціального експортера» — державної структури, через яку проходитимуть усі операції. За інформацією з медіа й експертних кіл, таку пропозицію обговорювали в уряді з потенційною реалізацією через Укрспецекспорт.
Виробники та бізнес-асоціації одностайно проти: це створить вузьке горлечко, контрольоване вузьким колом осіб, що посилить бюрократію, збільшить комісії (до 40 % від угод замість стандартних трьох-п’яти) і корупційні ризики. Валентин Бадрак, керівник Центру досліджень армії, конверсії та роззброєння, попереджає, що монополія загрожує виключенням сотень приватних компаній — щонайменше 600 фірм.
Потужні гравці, як «Українська бронетехніка» чи члени Національної асоціації підприємств оборонної промисловості України (НАУДІ), можуть бути відсторонені, якщо не інтегруються в схему. Це не лише знизить конкурентоспроможність, але й відлякає інвесторів, уповільнить інновації в технологічній гонці з Росією.
Фото: ukrarmor.com
Бронеавтомобілі «Варта» від «Української бронетехніки»
Укрспецекспорт — єдиний посередник в експорті військової продукції, ключова державна компанія в цій дискусії, заснована постановою Кабінету Міністрів № 944 9 листопада 1996 року шляхом злиття Укроборонсервісу й Укрінмашу. Зараз це дочірня структура концерну «Укроборонпром».
Історично Укрспецекспорт відігравав центральну роль у торгівлі озброєнням, реалізуючи продукцію ОПК і надлишки радянської техніки на міжнародних ринках. З 2011 року компанія виробляє нелетальну вогнепальну зброю та боєприпаси, пропонуючи широкий спектр: від авіаційного обладнання та ракетно-артилерійських систем до засобів електронної боротьби. У 2019 році Укрспецекспорт створив спільне підприємство з турецькою Baykar Defense у сфері високоточної зброї. Однак репутація компанії постраждала: у 2023 році її внесли до списку суб’єктів, що допомагають військовій хунті М’янми, що підірвало довіру партнерів і посилило ризики в контексті монополізації.
Це була адаптація радянської моделі, де держава контролювала всю зовнішню торгівлю. Плюси включали централізований контроль для compliance із міжнародними стандартами, сильніші переговорні позиції у великих контрактах (наприклад, з Туреччиною) та генерацію державних доходів для модернізації ОПК. Однак мінуси переважали: неефективність через бюрократію, корупція, відтік приватного бізнесу та репутаційні ризики, як із М’янмою.
Фото: ЗОВА
Комплекси БпЛА-перехоплювачів українського виробництва
Система особливо дискредитувала себе за часів президентства Віктора Януковича (2010–2014), коли стала інструментом клептократії. Укрспецекспорт залучали до схем розкрадання через завищені ціни, хабарі й угоди із сумнівними партнерами. Розслідування після Революції гідності, як YanukovychLeaks, виявили мільярди розкрадених коштів у оборонній сфері, включаючи фіктивні контракти на модернізацію техніки й експорт під санкціями. Це зробило монопольну модель символом пострадянської неефективності.
Експорт оборонної продукції здійснюють через прозору систему ліцензування Державної служби експортного контролю (ДСЕК). Компанії працюють безпосередньо з клієнтами, отримуючи дозволи на експорт некритичної для Сил оборони продукції з перевіркою кінцевих користувачів і запобіганням витокам технологій. Це відповідає бізнес-стандартам НАТО: регулювання через правила, без комерційних посередників. Багато підприємств уже релокуються за кордон, створюють філії в ЄС чи США, щоб обійти обмеження та здобути доступ до інвестицій, що свідчить про гнучкість приватного сектору.
У разі впровадження спецекспортера всі угоди проходитимуть через державну монополію, додаючи шар бюрократії та комісій. Виробники втратять автономію: замість прямих контрактів — залежність від посередника, який диктуватиме ціни, обсяги та партнерів. Це ускладнить інтеграцію в глобальні ланцюги постачань, підвищить операційні витрати і знизить маржинальність бізнесу.
За словами представників асоціації «Технологічні сили України», це «все ускладнить і погіршить» — від зростання витрат до втрати ринкових можливостей. Усі стейкхолдери проти, бо бачать повторення пострадянських помилок, коли монополії душать ініціативу й породжують рентні схеми.
Фото: ОПУ
Підприємство, де виробляють дрони-перехоплювачі.
Натомість ідеальний сценарій — автономія виробників з державним регулюванням: компанії проводять експорт самостійно, з ліцензуванням через ДСЕК для забезпечення compliance.
Альтернативою може стати офіс просування експорту — структура, що надає маркетингову підтримку, інформаційні послуги й networking, не втручаючись у транзакції. Це західна бізнес-модель: фокус на прозорості, конкурентоспроможності й інвестиціях. Наприклад, спільні підприємства з ЄС чи США в рамках програм на кшталт SAFE дозволять генерувати прибуток для бюджету без монопольних бар’єрів, стимулюючи технологічний прогрес.
Ще один критичний аспект — тенденція переносу оборонного виробництва за межі України. За даними на 2025 рік, до 85 % виробників розглядають релокацію через ризики обстрілів, дефіцит фінансування, проблеми з персоналом й експортними обмеженнями. Компанії з високотехнологічних секторів переміщують активи до Польщі, інших країн ЄС чи США, створюють філії для захисту інтелектуальної власності і стабільності. Монополізація через спецекспортера прискорить цей тренд: додаткова бюрократія та комісії зроблять внутрішній бізнес менш привабливим, штовхаючи підприємства до еміграції, як це вже сталося з Аеротехнікою. І навпаки, відкритий експорт міг би фінансувати локальне виробництво, зменшуючи потребу в релокації та зберігаючи економічний суверенітет.
Експорт української зброї — це стратегічна можливість для економічного зростання, залучення інвестицій і посилення глобальної ролі країни як співтворця безпеки. Однак повернення до монопольних моделей ризикує уповільнити прогрес, прискорити перенос виробництва та повторити минулі помилки. Сучасна бізнес-орієнтована політика повинна акцентувати автономію виробників, прозорість регулювання та відкриті партнерства.
Монополія — це минуле; майбутнє — в конкурентних, rules-based структурах, що перетворять Україну з реципієнта допомоги на ключового гравця на світовому ринку оборонних технологій.
